За повідомленням китайської газети «Женьмінь жибао» («Народна газета») від 31 жовтня цього року, флагман військово-морського флоту Народно-визвольної армії Китаю (НВАК), авіаносець «Ляонін», повернувся до порту Далянь з першого, після його зарахування на озброєння військово-морських сил НВАК, одноденного пробного плавання.

Ще в червні минулого, 2011 року, світові ЗМІ буквально вибухнули звісткою про те, що Китай повідомив про будівництво авіаносця. Багатьох це налякало. Особливо японських урядовців, оскільки Японія перебуває у стані тліючого конфлікту з Китаєм щодо островів Сенкаку (Дяоюйдао). Більше року після того, поки авіаносець добудовувався і випробовувався, тривала інформаційна перепалка між Китаєм і рештою світу щодо порушення світового балансу військових сил після введення авіаносця в дію. Ось характерні заголовки повідомлень із китайської преси: «Китай вступає в епоху авіаносців: Необхідно прискорити процес прийняття відповідних законів», «Здача авіаносця в експлуатацію відіграє важливу роль у розв’язанні суперечки щодо островів», «Авіаносець Китая – новий стандарт великої держави». В одному з цих повідомлень наводяться слова китайського військово-морського експерта Лі Цзе про те, що: «Наявність і використання авіаносця сприятиме підвищенню загальної боєготовності ВМФ Китая і змінить традиційну концепцію філософії воєнно-морських дій. Введенння авіаносця в експлуатацію – це не лише додавання нового типу корабля в китайський флот. Його поява і використання може привести до фундаментальних змін в стилі воєнних операцій ВМФ, структурі збройних сил, воєнній теорії… Наявність і використання авіаносця також відіграє величезну роль у зміцненні статусу Китая як великої держави. Починаючи від цього часу, безперевне розпорядження авіаносцем дозволить Китаю зробити очевидний стрибок у розвитку своїх морських сил». Світову ж спільноту китайські урядовці весь час намагалися переконати, що авіаносець потрібен Китаю виключно в оборонних цілях у той час як добре відомо, що цей вид військових суден використовується насамперед з наступальною метою.

солярис затока

Як би там не було, а 25 вересня цього року авіаносець «Ляонін», названий так на честь китайської провінції, до якої належить порт його базування Далянь, був офіційно зарахований до військово-морського флоту Китая. Так авіаносець, на 2/3 побудований в Україні миколаївськими кораблебудівниками під назвою «Варяг», став 21-м у світі авіаносцем, що перебувають в даний час у строю.

За прийнятою тепер класифікацією перший китайський авіаносець належить до кораблів класу «багатоцільовий авіаносець», що вважається середнім класом авіаносців. Таких у світі в строю було три, а тепер до них додався четвертий – «Ляонін» з його тонажем у 59500 тон, довжиною 304.5 метри, шириною 38 метрів (зі злетною палубою – 75). На авіаносці є близько 3800 кают. Екіпаж авіаносця становить 1980 осіб, з яких 520 – офіцери. Крім того що він має потужнє ракетно-артилерійське озброєння, на його борту перебуває авіаційна група, яка складається з 26-ти палубних винищувачів Су-33 та МиГ-29 і 24-х багатоцільових палубних гелікоптерів Ка-27, Ка-29 та Ка-31 (за іншими даними – 46 і 4 відповідно). Звичайно, така потуга переводить Китай на новий рівень можливостей у світових геополітичних іграх.

Здавалося б, чого не порадіти тому, що праця українських металургів і машинобудівників призводить до таких значущих наслідків у міжнародній політиці? Проте, в наших пост-окупаційних реаліях не все так просто як могло би бути. Українські виробники матеріальних цінностей в даному разі вписали чергову славну сторінку в історію світового науково-технічного прогресу, але, на превеликий жаль, фінансові наслідки їхнього подвигу виявилися для України і її народу мізерними. Побудований на 2/3 на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві військовий корабель «Варяг» був проданий у квітні 1998 р. китайській фірмі Chong Lot Travel Agency Ltd. з Гонконгу за скандально низькою ціною у 20 млн. доларів США. Для порівняння зазначимо, що лише саме буксирування недобудованого корабля до Китаю обійшлося, за повідомленнями у пресі, у 5 млн. доларів США. А взагалі то будівництво кораблів такого класу обходиться щонайменше у 1,5-2 млрд. доларів США. Отже, можна собі уявити, скільки загребли собі з цієї оборудки в Україні сущі ненажерливі чиновники родом з СССР за те, що забезпечили продаж такого технічного дива, яким був недобудований «Варяг», за ціною металобрухту.

Звичайно ж, все було обставлено «красиво». Грошей на добудову, мовляв, немає, корабель іржавіє, а тут знайшлася компанія, яка готова придбати цей непотріб для облаштування на його базі розважального комплексу з готелем і гральним салоном. Зрозуміло, якщо в таке повірити, то ця оборудка може здаватися цілком виправданою. Чим однаково пропаде, то краще хоч якісь кошти за це взяти. Проте виникає закономірне запитання: чи не очевидно тепер, що з китайської сторони версія «розважальний комплекс» при закупівлі «Варяга» була лише прикриттям її справжніх намірів щодо цього корабля? Це прикриття якраз і служило наміру китайської сторони максимально збити ціну закупівлі. В Інтернет-сайті «Енциклопедія кораблів» пишуть, що «Ляонін можна заносити до книги рекордів Гіннеса як найдешевший авіаносець у світі. Тому що його корпус дістався Китаю практично даром – 1998 року за нього було заплачено всього 20 мільйонів доларів… Коли-небудь це придбання напевно буде віднесене до найбільших досягнень китайської розвідки». Чи знала про справжні наміри китайської сторони українська розвідка, а відтак і український уряд? Якщо не знали, то чого тоді вони варті, а якщо знали, то хто той злочинець, який дав вказівку цього «не знати»?

Тим часом, поки у Китаї тривала добудова «Варяга», московський уряд уклав 2004 р. з Індією контракт на модернізацію і поставку для військово-морських сил цієї країни авіаносця «Адмірал Флоту Совітського Союзу Горшков», побудований також на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві 1986 р. Цей авіаносець належав до того самого проєкту 1143, що й «Варяг». Переговори щодо продажу «Адмірала Горшкова» тривали протягом 1994–2004 рр., якраз у той час, коли «Варяг» швидко продали й відправили до Китаю. В результаті переговорів суму контракту було визначено у 974 млн. доларів США крім суми у 530 млн. доларів США, призначеної для поставки на авіаносець 16-ти винищувачів та протичовнових гелікоптерів. Згодом суму контракту було збільшено до 2,3 млрд. доларів США. За повідомленнями ЗМІ цей контракт буде виконано московською стороною 2013 р.

Попередній коротенький сюжет ми навели для того, щоб дати читачеві матеріал для роздумів щодо природи теперішньої української «влади». У той час як мільйони українських інженерів та висококваліфікованих робітників тиняються без роботи за фахом і поступово зникають як явище, у той час як Чорноморський суднобудівний завод в Миколаєві, підприємство з унікальними можливостями, яких мало у світі, ледве животіє, у той час як уряд «не може» знайти 4 млрд. гривень на добудову українського корвета «Володимир Великий», представники цього, з дозволу сказати, уряду не можуть придумати собі кращого заняття, ніж набивати власні кишені і підігрувати Москві у її проєктах, які могли би бути українськими і служити інтересам українського народу.

Проте не втрачаймо оптимізму. Ті, хто продавав китайцям «Варяг» доживуть до того часу, коли опиняться в єдиному місці, на яке вони заслуговують – за гратами. Українська нація зі свого боку має зробити все від неї залежне, щоб цей час наблизити і щоб злочинці при посадах таки дожили до нього і отримали їм належне.

 Сергій Коваленко

5 Коментарів

  • Осадчий Сергій says:

    Кормимо і підкормлюємо чужі армії.

  • Владислав says:

    Тепер це “казино” буде патрулювати Тихий Океан.

  • Хочеться плакати і вбивати, коли роками дивишся на цей цирк.

    • Сергій Коваленко says:

      Частина вже була, а частина ще буде, друже Ярославе. Перший пункт Вашої програми вже пройдено…

  • pilot says:

    Добре що своєчасно продали! Авіаносець це велетенський, дорогий і дуже складній комплекс озброєння і технологій. Він може виконувати завдання тільки у складі морського з’єднання. Потребує як мінімум власне супутникове угрупування (зв’язок, розвідка, навігація бойових систем). Потрібно мати декілька сотень типів високотехнологічних боєприпасів для авіації і кораблів. Експлуатація цього морського, авіаційного і космічного комплексу це мільйони доларів на добу без ведення бойових дій! На озброєнні ЗСУ цього всього немає. У мене питання – які такі завдання буде вирішувати цей корабель у сучасних умовах. Для підготовки сучасного авіа несучого угрупування кораблів необхідно років 10 тяжкої праці та підготовки особового складу. І саме головне, треба не менше 15-20 мільярдів доларів. А задля демонстрації сили сомалійським піратам це стрільба гарматою по горобцям. До речі, теж саме стосується ядерної зброї. Тільки вона набагато дорожче. Тому заспокойтесь. Україна має можливості самостійно будувати тільки 10-15% від сучасного озброєння. Зауважу, що бронетехніка це вже у минулому. Але експлуатувати ми ще довго не зможемо. Ми бідні для таких озброєнь та вже й технологічно відсталі.

Leave a Reply to Осадчий Сергій Cancel reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *


*

Попередній запис
«
Наступний запис
»