Институт брака ожидают перемены, и он должен измениться. И, повторюсь ещё раз, он должен перестать существовать.

Я не собираюсь распространять домыслы о своей жизни. Это не то, что я намеревалась делать, когда начала заниматься общественной деятельностью 30 лет назад.

У меня трое детей, у которых было, более или менее (sic), пять родителей, и я не понимаю, почему у них не может быть пять родителей юридически… Я вступила в брак в Массачусетсе со своей теперь уже бывшей партнёршей (она была из России) К тому времени у нас уже было двое детей – один приёмный, другого родила я. Через несколько лет мы расстались, и я познакомилась со своей новой партнёршей, у которой уже был ребенок. Биологическим отцом этого ребенка является мой брат, а биологический отец моей дочери -- это мужчина, живущий в России, и мой приёмный сын также считает его своим отцом. В общем, пятеро родителей оказываются разбиты на две или три группы…

В самом деле, я хотела бы жить в условиях правовой системы, которая была бы способна отражать данную реальность. А она, полагаю, несовместима с институтом брака".

http://www.odnako.org/blogs/show_25332/

Інтерв'ю було дано західним ЗМІ, оригінал тут http://illinoisfamily.org/homosexuality/homosexual-activist-admits-true-purpose-of-battle-is-to-destroy-marriage/

Італійський сенатор Роберто Кальдеролі від антиіммігрантської партії «Північна ліга» заявив, що перший чорношкірий міністр в уряді країни Сесіль Кьєнге нагадує йому орангутанга. Висловлювання викликало хвилю обурення в соціальних мережах і серед політичного класу, повідомляє «ВВС».

«Я люблю тварин - ведмедів і вовків, як всі знають, але коли я бачу картинки Кьєнге, я не можу не думати про риси обличчя орангутанга. Хоча я не кажу, що вона орангутанг», - сказав Кальдеролі на мітингу в північноіталійському місті Тревізо.

Сенатор заявив, що успіх Кьєнге служить прикладом для «нелегальних іммігрантів», охочих приїхати до Італії. Він також висловився в тому сенсі, що Кьенге краще працювати міністром «у її власній країні».

Реагуючи на скандал, прем'єр-міністр Італії Енріко Летта заявив, що слова Кальдеролі «переходять всі межі», і висловив «повну солідарність і підтримку Сесіль».

Сам сенатор спочатку вибачився лише із застереженнями, наполягаючи, що його репліки з'явилися частиною більш широких дебатів про імміграцію. Пізніше він повідомив, що сам зателефонував Кьенге і вибачився, передає «Укрінформ».

Міністр інтеграції Сесіль Кьенге - громадянка Італії, але вона народилася в Демократичній Республіці Конго. Кьенге живе в Італії з 1983 року, за професією лікар. Вона вже не вперше стає мішенню расистських випадів політиків із «Північної ліги».

Раніше один із членів партії був виключений із фракції у Європарламенті за слова про те, що Кьенге насаджує в Італії «традиції родоплемінного ладу».

http://ua.for-ua.com/world/2013/07/15/130830.html

За словами художника, образ молодої дівчини Маріанни, був натхненний кількома жінками, але в першу чергу, Інною Шевченко. Церемонія представлення нових марок відбулася 14 липня в Єлисейському палаці, а в продажі вони з'являться 16 липня.

Інна Шевченко - одна з активісток організації Femen, емігрувала до Парижу в серпні 2012 року. Вона заявила, що в Києві піддалася політичному переслідуванню після того, як спиляла поклінний хрест у Києві. Метою акції була підтримка групи Pussy Riot.

Маріанна є символом Франції з 1792 року. Вона зображується у вигляді молодої дівчини у фригийском ковпаку. В адміністративних установах встановлюють скульптурні зображення дівчини, а її профіль є частиною державної печатки Франції. Він же є і частиною головної поштової марки країни.

У різні роки прототипом Маріанни були кіноактриси Бріжит Бардо, Катрін Деньов і Софі Марсо, співачка Мірей Матьє, а також топ-модель Летиція Каста.

http://zaholovok.com.ua/aktivistka-femen-stala-natsionalnim-simvolom-frantsiji

Жан-Марі Ле Пен якось сказав: "Щоб досягти успіху у Франції, треба бути або комуністом, або підарасом, або євреєм".  Як бачимо не тільки - можна ще бути блядухою або сатаністкою, або тим всім разом, то взагалі модно. Запам'ятовуйте формулу успіху в прогресивному світі - нам там скоро жити.

Жан-Мишель Коло, так зовут мэра, вот уже 30 лет бессменно возглавляющий муниципалитет Арканга, первым среди французских градоначальников отказался, причем в категорической форме, регистрировать брак между двумя мужчинами. И это несмотря на то, что к этому его обязывает принятый недавно закон о легализации подобных матримониальных союзов. Более того все заместители, также обладающие правом проводить брачные церемонии, последовали его примеру.

Гей-пара намеревается подать в суд на Жана-Мишеля Коло по обвинению в дискриминации, что грозит мэру несколькими годами тюрьмы и штрафом в 45 тысяч евро.

Мэра удалось разыскать на рабочем месте, правда, не в муниципалитете, а в его страховом агентстве, которым руководит по совместительству. Месье Коло оказался человек с чувством юмора. Когда узнал, что с ним хочет побеседовать русский журналист, ернически отреагировал, рассмеявшись, что "пока не планирует просить убежища в России". Правда, добавил, мол, кто его знает.

Отказавшись регистрировать союз двух мужчин, вы, несомненно, пошли на принцип.

Жан-Мишель Коло: Я не приемлю закон, который извратил слово "брак", распространив его на лиц одного пола, и внес соответствующие изменения Гражданский кодекс. Для меня, да и для моих многочисленных соотечественников, брак - это соединение мужского и женского начал, что есть основа семьи и продления рода человеческого. В этом законе я вижу некий идеологический посыл, который мне претит. Делается попытка переиначить структуру общества. Зачем? Мне лично не понятно. В любом случае вся эта ситуация у меня, человека верующего, католика, вызывает неприятие и отторжение. Участвовать в действе, когда два господина обмениваются обручальными кольцами, не позволяет совесть. Это же какой-то маскарад.

Но закон-то принят, и мэры обязаны ему подчиняться.

Жан-Мишел Коло: Это так, но я считаю его противоестественным, а значит и незаконным, ибо он во вред обществу, разрушает родственные связи между родителями и детьми. Счастливы будут те девочки и мальчики, которых теперь могут без проволочек усыновлять и удочерять два гомосексуалиста или две лесбиянки? Думаю, что вряд ли. Ведь многие детские психологи говорят о больших проблемах, с которыми сталкиваются такие дети. Об этом эти эксперты рассказывают в серьезных профессиональных журналах, а вот на телевидение их почему-то никогда не приглашают.

Вам пришлось выбрать между совестью и долгом, не так ли?

Жан-Мишель Коло: Именно так. Между тем, что я считаю верным, и тем, что для меня аморально. Тяжелый выбор, но я его сделал.

Вас подержали шестеро заместителей. Никто не колебался?

Жан-Мишель Коло: Никто. Люди проверенные долгими годами совместной работы и дружбой. Как раз вчера, когда в наш адрес стали раздаваться угрозы и тучи сгущаться, я собрал заместителей. Что я им сказал? Примерно следующее: я от своей позиции не отступлюсь, но вы не обязаны следовать за мной. В один голос они ответили: будем рядом с тобой. Люди слова, люди чести.

Итак, на вас уже пытались оказать давление. Заявление по вашему поводу сделал министр внутренних дел, напомнивший, что по статусу мэр должен заключать браки между лицами, проживающими на территории, административно относящейся к вашему городу. Иначе, мол, санкции.

Жан-Мишель Коло: Министру следовало бы заниматься преступностью в Марселе или на Корсике, проблемой иммиграции, а не мэром Арканга. В любом случае даже если меня привлекут к ответственности, я буду защищаться. У меня есть адвокаты, да и характера мне не занимать.

Говорят, ваш пример может стать заразительным среди мэров.

Жан-Мишель Коло: Надеюсь, что они проявят не меньшую смелость, чем я, если и им придется столкнуться с гей-браками. Знаете, меня сейчас многие поддерживают. Только за последние два дня получил четыре тысячи электронных писем, где говорится о солидарности со мной.

Європарламент проголосував за зняття депутатської недоторканності з Марін Ле-Пен, лідера ультраправого французького “Національного фронту”. Таким чином проти неї можуть порушити кримінальну справу у Франції, де її обвинувачують у розпалюванні расової ненависті.

Донька відомого ультраправого діяча Жан-Марі Ле-Пена виступала в грудні 2010 року на мітингу у французькому Ліоні, де порівняла мусульман, які моляться на вулиці, з окупацією Франції під час Другої світової війни.

Правозахисники подали позов проти цього європарламентаря від Франції. Наприкінці минулого року французькі слідчі попросили Європарламент зняти з Марін Ле-Пен депутатську недоторканність. Деякий час тому Ле-Пен сказала, що не боїться суду, оскільки доведе, що не є винуватою.

http://ua.euronews.com/2013/07/02/french-far-right-mep-le-pen-has-immunity-lifted/

Завжди знав, що правозахисники це мудаки. 

Питання в тому, що ця вся істерія, разом зі спробами заборони НДП у Німеччини це агонія євросовка. Треба знати, що існує друга Європа, не ця підарастично-демократична євросовкова, а справжня.Нам багато чого не кажуть. Націоналісти сьогодні присутні вагомо у парламентах: Болгарії, Угорщини, Італії, у декотрих землях Німеччини, Данії, Греції, Швейцарії, Австрії. Сербії. В Угорщині, Данії та Швейцарії націоналісти правлячі партії. Ви пам'ятаєте заворушення у Швеції? А вам сказали як вони припинились? Здається у ЗМІ це пройшло крізь увагу. А насправді мешканці Швеції та Націонал-соціалістична партія Швеції створили отряди самооборони і взяли під контроль чуркестанські гетто і вже наступним витком було те, що поліцаї почали бити самих шведів, котрі вгамували чурок. І якось діяли напрочуд більш впевнено і агресивно. А чого мовчать про гучний скандал у Німеччині? В ході суду над націонал-соціалістичним підпіллям виявилося, що підтримку націоналістам надавали місцеві чини поліції, фінансували і прикривали їх вищі чини відомства з охорони конституції, а колишній президент Німеччини Вольф висловив націоналістам підтримку, через що бідолашна Меркель змушена була вибачатись і червоніти, але хай жують соплі. Як виявляється в цій гламурно-підарастичній Німеччині під покровом демократії деякі впливові діячі спецслужб і інших силових органах є націоналістами і не просто десь в глибині душі, а навіть дуже дієво. А знаєте з чого почалося істерія у Франції навколо Марін Ле Пен? З вбивства активного антифашистського діяча Клемана Маріка, котрий після того, як негр напав з ножем на французького солдата, мав нахабність публічно захищати права кольорових. За що і поплатився життям. Інша Європа вже прокидається. Висловлюю підтримку Ле Пен. Слава Беаті Чепе і Естебану Морілло. Хай згине євросовок.