Алупка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алупка
Герб Алупки Прапор Алупки
Воронцовський палац
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Автономна Республіка Крим
(окупована й анексована Росією)
Район Ялтинська міська рада, після повернення території Криму під загальну юрисдикцію України — Ялтинський район
Код КОАТУУ: 0111970200
Засноване Х ст.
Статус міста з 1938 року
Населення 8528 (на 2014 рік)[1]
Площа 4 км²
Густота населення 2132 осіб/км²
Поштові індекси 98676—98677
Телефонний код +380-654
Координати 44°25′18″ пн. ш. 34°02′50″ сх. д. / 44.42167° пн. ш. 34.04722° сх. д. / 44.42167; 34.04722Координати: 44°25′18″ пн. ш. 34°02′50″ сх. д. / 44.42167° пн. ш. 34.04722° сх. д. / 44.42167; 34.04722
Висота над рівнем моря 90 м
Водойма Чорне море
Назва мешканців алупча́нин
алупча́нка
алупча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція Сімферополь
До станції 70 км
До обл./респ. центру
 - фізична 61 км
 - автошляхами 100 км
До Києва
 - фізична 719 км
 - автошляхами 912 км
Міська влада
Рада Алупкинська міська рада
Адреса 98676, Автономна Республіка Крим, Ялтинська міськрада, м. Алупка, вул. Червоноармійська, 32
Вебсторінка Алупкинська міська рада
Міський голова Карнаух Дмитро Сергійович

Алупка у Вікісховищі

Карта
Алупка. Карта розташування: Україна
Алупка
Алупка
Алупка. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Алупка
Алупка
Мапа

Алу́пка (крим. Alupka) — місто в Україні, у складі Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим.

Розташоване на Південному березі Криму (протяжність 4,5 км), за 17 км від Ялти, з якою має автобусне і морське сполучення.

З центром Криму та іншими населеними пунктами Алупка з'єднується автотрасами СевастопольЯлтаСімферопольФеодосія; міський транспорт — один кільцевий маршрут автобуса. Відстань до Сімферополя становить 100 км і проходить автошляхом E105, із яким збігається М18.

Алупка — приморський кліматичний курорт Південного берега Криму, розташований на південному схилі Кримських гір, біля підніжжя гори Ай-Петрі. Тимчасово окуповане російськими військами (з 2014 р.).

Походження назви[ред. | ред. код]

Назва міста походить від грецького слова алепу, що в перекладі означає лисиця.[2]

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат субтропічний середземноморський. Середня температура січня-лютого +3 °C ..+4°С, серпня +24,6° С. Опадів 400 мм в рік, кількість сонячних годин — 2 150 в рік, відносна вологість повітря 69 %. Купальний сезон триває з березня по жовтень (середня температура води влітку +22 .. +28° З).

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Історія Алупки

Якнайдавніше поселення на місці сучасної Алупки датується 8 тис. до н. е. Перша згадка в письмових джерелах про Алупку сягає Х ст. Поселення фігурує в ньому як «Алубіка».

У XIV—XV ст. тут знаходився генуезький опорний пункт на чорноморському узбережжі Лупіка.

Після опанування Криму Російською імперією (1783 р.), належала князю Григорію Потьомкіну, з 1823 р.- перейшла у володіння графу Михайлу Воронцову, для якого тут був споруджений палац.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 955 осіб (572 чоловічої статі та 383 — жіночої), з яких 223 — православної віри, 716 — магометанської[3].

На початку ХХ ст. Алупка стає популярним курортом, на території якого виникло близько 200 приватних курортних об'єктів. У різні роки тут лікувалися і відпочивали Федір Шаляпін, Максим Горький, Валерій Брюсов, Іван Бунін, Михайло Коцюбинський, Леся Українка[4][5], Олександр Кониський, Володимир Антонович, Тадей Рильський, Олександр Кошиць, Сергій Рахманінов та інші.

У 1902 засноване «Товариство санаторію для дітей в Алупці» — перший в Європі дитячий санаторій, нині Дитячий санаторій імені Олександра Боброва.

Після громадянської війни в Алупці було організовано 22 здравниці. У 20-30-х рр. XX ст. планомірно створювалася інфраструктура населеного пункту, будувалися курортні установи.

З 1938 р. Алупка — місто. До 1941 р. в місті функціонували 24 здравниці різного профілю, 3 різномовні школи, лікарня тощо. У 70-90-х рр. XX ст. на сході Алупки побудований пансіонат «Воронцов», а на заході — «Південнобережний».

Населення[ред. | ред. код]

Національний склад Алупки за Всеукраїнським переписом населення 2001 р.[6], у %:

Національність Кількість осіб %
Росіяни 5 666 64,79 %
Українці 2 378 27,19 %
Білоруси 159 1,82 %
Кримські татари 144 1,65 %
Вірмени 46 0,53 %
Інші національності 352 4,02 %
Разом 8 745 100,00 %

Економіка[ред. | ред. код]

Зараз у місті 13 укрупнених здравниць, серед них одна з найбільших дитячих — санаторій, який носить ім'я свого засновника — професора О. Боброва (лікують кістково-суглобовий і урологічний туберкульоз).

В Алупці — відділення винрадгоспу «Лівадія», виробничо-демонстраційний комплекс ВО «Масандра» (цехи витримки міцних вин типу «Мадера», «Портвейн червоний» і виробничо-дегустаційний), лісництво.

Освіта і культура[ред. | ред. код]

Діють 2 загальноосвітні і дитяча музична школи, республіканська санаторна школа-інтернат (лікування органів дихання), міський центр культури і дозвілля, база виробничо-художньої практики студентів Санкт-Петербурзької Академії мистецтв та 2 бібліотеки.

Республіканський навчальний заклад «Алупкинська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим» або Алупкинська санаторна школа-інтернат має 258 учнів та 127 навчального персоналу. Мова викладання — російська[7].

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Діють лікарня та поліклініка.

Туристична інфраструктура[ред. | ред. код]

Діють 2 готелі, відділення двох банків.

Релігія[ред. | ред. код]

Є три релігійні общини (мусульманська, православна та євангельських християн-баптистів).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У місті — Алупкінський державний палацово-парковий музей-заповідник; Алупкинський парк; музей заслуженого художника України Я. Басова; музей і бюст[8] уродженця міста, двічі Героя Радянського Союзу льотчика Амет-Хан Султана; пам'ятник професору О. Боброву.

Ім'ям «Алупка» названа мала планета № 2508.

Уродженці Алупки[ред. | ред. код]

  • Асан Сабрі́ Айва́зов (1878—1938) — кримськотатарський письменник, педагог, громадський діяч.
  • Амет-Хан Султа́н (1920—1971) — радянський льотчик-ас, учасник Другої світової війни, двічі Герой Радянського Союзу. Національний герой кримськотатарського народу.
  • Тохтар Афузов (1901—1942) — кримськотатарський художник, один з перших професіоналів у кримськотатарському образотворчому мистецтві.
  • Князь Ігор Володимирович (род. 1955) — віце-адмірал у запасі, командувач ВМС України (червень 2003 — березень 2006).
  • Олександр Андрійович Макаренко (1920–2007) — український історик, дослідник історії міжнародних відносин України XX століття, міжнародного робітничого руху, доктор історичних наук (з 1965 року).

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. М. Т. Янко. Топонімічний словник-довідник української РСР, К., «Радянська школа», 1973, стор. 14
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-216. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. Лист Лесі Українки до О. П. Косач (сестри) від 19 березня 1907 p.
  5. Лист Лесі Українки до родини Косачів від 15 березня 1907 p.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 22 травня 2022. 
  7. Алупкинська санаторна школа-інтернат // АР Крим. ІСУО. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 8 лютого 2014. 
  8. http://alypka.info/. Пам'ятник Амет-хану Султану - Алупка. alypka.info. Архів оригіналу за 7 січня 2016. Процитовано 5 лютого 2016. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]