дослідженняСоціал-Націоналізм у справі науково-технічного розвитку йде шляхом найперше не екстенсивним, а інтенсивним, застосовуючи якісно нові технології. У сучасній демоліберальній Україні незважаючи на всі десятки законів про інновації, реальних кроків на зустріч цьому немає. Головний винуватиць в цьому сама суть капіталістичної системи та її ставлення до інновацій на цій стадії розвитку капіталізму. Зокрема “Стратегія інноваційного розвитку України”, яку складали парламентарі ніякої конкретної користі не мала.

Для того щоб інновації стали невід’ємною частиною життя в націократичній Україні потрібно не лише знати необхідність впровадження конкретних інновацій, а і створення систем впровадження цих інновацій по всій Україні та постійний пошук інновацій як таких, тому що якась конкретна інновація річ не постійна і вже, можливо, завтра буде застарілою.

Перед тим як скласти “пазл інноваційної системи у Великій Україні”, слід спочатку визначитись із головними складовими частинами.

Вже із вивчення історії починаючи давніми часами і закінчуючи сьогоденням стає зрозумілим, що однією із головних рушійних двигунів науково-технічної революції та джерелом інновацій є війна, а у наш час, якщо говорити конкретно Військово-Промисловий Комплекс. Невідомо для яких цілей людина спочатку вигадала спис, для полювання чи для війни із неандертальцями, але особисто я схиляюсь у бік останнього. Як приклад із наших часів – атомна бомба. Вже потім люди почали будувати АЕС. Хіросіма і Нагасакі – це зародок і предтеча АЕС. Простіше говорячи, якби люди не воювали, то і досі зупинились би десь на збиральництві.Тобто переходячи від лірики до конкретики, слід прийти до висновку, що мілітаризація значної частини промисловості та й всієї України загалом стане надійним джерелом впровадження інновацій в Україні. Проблема із якою можна зіткнутись у цій частині інноваційної системи полягає у тому, що військова промисловість є доволі закрита і впровадження інновацій у цивільне життя має бути на загал відокремлене від життя військового, щоб приховати факт використання цієї інновації в армії і тим самим не дати іноземним спецслужбам зайвий раз знати про рівень технологій в армії. Як правило шлях розвитку військових інноваційних технологій відповідає тому напрямку інноваційних технологій, який потрібен у житті цивільному. Зокрема керівники ГУР у 2008 р. заявляли, що нам потрібно проникати у Космос, потрібно запускати свої супутники, а не обмежитись допомогою у запуску іншим державам. Українські супутники важливі для України не лише з мілітарної точки зору, але й у цивільній сфері життя Великої України. ЗСУ зацікавлені у тому щоб у випадку війни армія та загалом вся держава була максимально незалежна від іноземних ресурсів. І, зрозуміла річ, тут інтереси армії збігаються із інтересами української промисловості та зовнішньополітичного життя.Загалом можна зробити висновок із попереднього абзацу, що однією із головних джерел інновації у Великій Україні будуть інновації військові.

Іншою сферою і водночас джерелом інновацій є малий бізнес. Великі підприємства розвиваються шляхом екстенсивним, шляхом поглинання малого бізнесу. Зокрема однією із причин різкого гальмування науково-технічного розвитку у сучасному світі полягає саме у тому, що великі корпорації інновації задвигають на другий план. На початку існування капіталізм хоч і набув шаленого розвитку саме через сплеск інновацій, але це було за умов, коли він ще не дозрів до великих корпорацій. Навіть у сучасній комуно-ліберальній республіці людей, котрі намагаються вводити якісь інновації, елементарно засуджують як злочинців. Як приклад один із жителів Охтирки налагодив будівництво недорогих літаків прямо у гаражі (!!!), але виробництво закрилося через те, що власник, мовляв, не мав дозволу на такого роду діяльність. У Великій Україні всі великі підприємства будуть націоналізовані і саме тому створення монстрів-корпорацій, що будуть поглинати малі приватні підприємства і тим самим гальмуючи інновації, попросту неможливе. За режиму націократії буде зберігатися приватна ініціатива у цій сфері. Водночас такі підприємства на рівні законів не зможуть переростати у великі і стати суто на екстенсивний шлях розвитку. До речі, найяскравішим прикладом приватної ініціативи у сфері інновацій є програмісти-фрілансери, які є фактично особами-підприємцями, котрі створюють нове (часто безкоштовне) програмне забезпечення, що містить інновації.

Тобто ми приходимо до висновків, що ще одним джерелом інновацій є приватна ініціатива малого бізнесу.

Наступним і загалом логічним джерелом інновацій є звичайні науково-дослідні інститути, які у процесі своєї роботи теж дають значний відсоток нових технологій, які можуть бути застосовані у різних сферах життя Української Держави. Наразі НДІ знаходяться у дуже скрутному становищі, найперше через недостатнє фінансування. Багато науковців емігрують за кордон внаслідок скрутного матеріального становища. Велика Україна візьме під свою опіку всіх науковців. Логічно також, що Держава має розвивати рівень освіти у вищих навчальних закладах.

Ще одним джерелом інноваційних технологій має бути відстеження цих же технологій поза межами України. У свій час в СССР це було поставлено на цілий конвеєр завдяки спецслужбам. Ні для кого не буде таємницею, що багато «совєтських винаходів» мають іноземне походження.Загалом можна узагальнити такі основні джерела інноваційних технологій:

•     Мілітарний.

•     Малий бізнес.

•     НДІ та ВНЗ.

•     Іноземні інновації.

Але розвиток цих джерел поодинці є незакінченою справою. Потрібно їх ще об’єднати в єдину інноваційну державну систему. Іноземні інновації можуть потрапляти в інноваційну систему різними шляхами і через українські спецслужби і через малий бізнес, котрий слідкує за іноземним життям і через НДІ. Тому на ньому детально зупинятися не будемо. Взаємопроникнення інноваційних джерел повинно йти від самого закритого до самого відкритого. Тобто від мілітарного до малого бізнесу та ВНЗ.

Оскільки наукові винаходи мають для держави стратегічне значення, тому багато НДІ мають бути досить закриті та підконтрольні державі. Найтісніше злиття НДІ має бути із ВПК. Виконуючи замовлення технологічних потреб армії та отримуючи від армії наукову і не тільки допомогу, науково-технічний прогрес Держави має отримати шалену хвилю нових інновацій. Через НДІ відповідні знання потрапляють до ВНЗ. Також через НДІ відомості про інновації потрапляють до відповідних синдикатів і ті приймають рішення про введення чи не введення цих технологій. Підприємці самі вирішують чи вводити їх у себе. Вводячи свої власні нововведення, підприємці зобов’язані надати інформацію про них у синдикат. Через синдикат він потрапляє в НДІ і ВПК. Задля централізації цього процесу і системи інновацій у Великій Україні має бути створений певний інноваційний комітет при господарських радах.

Слід також додати, що піднесення науково-технічного прогресу відбувається як правило у піку піднесення національного духа, єдності та солідарності, відчуття відповідальності перед майбутнім. Винахідник найперше має керуватися тим, що приносить користь Нації, а не своєму его. Звісно Держава має забезпечити достойне життя таким людям та славу перед майбутніми поколіннями, але водночас підхід до авторських прав буде зовсім іншим ніж у ліберальній державі, де це стає метою збагачення і бізнес, що починається із нововведень, закінчується гальмуванням нововведень чужих.

Ми зупиняємося на загальних принципах політики Соціал-Націоналістичної України, щодо інноваційних технологій, не зловживаючи конкретними прикладами, оскільки це є настільки швидким процесом, що певні інновації можуть застаріти вже через кілька місяців або рік.

Після становлення націократичної України, інноваційна система дозволить максимально унезалежнити Державу від іноземних впливів, забезпечити соціальне зростання життя українців та збільшити політичну, економічну та мілітарно-експансивну силу Української Держави для ефективного відстоювання національних інтересів.

Сергій Осадчий

Ідеологічна Соціал-Націоналістична Конференція, 2009 р.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *


*