Довгий час з України відбувався “відтік мізків”, особливо в 90-і. Виїжджали науковці, викладачі та інженери перш за все природничих та точних наук. Але все ж Україна багата мізками, якщо змогла зробити те, що зробила останній рік. Щоправда, ще багато чого робити.
Прем’єр Британії Девід Камерон вже тижня два як анонсував можливість відключення фінансової системи РФ від SWIFT, що означає по суті відключення від західної фінансової системи. Що це означає поруч із іншими санкціями для таких сфер російської економіки як IT? А означає, що значна частина фахівців не зможуть нормально працювати. Уже зараз обмеження з боку таких компаній як Microsoft і Oracle завдає м’яко кажучи ряд незручностей для IT-сфери Російської Федерації.
Ряд російських компаній ще далеко до війни і революції в Україні переїхали закордон, зокрема і в країни Азії, де низькі податки і дешеве проживання (важливо для співробітників). Разом з тим переїзд в далекі країни має і ряд незручностей, наприклад культурних (знову важливо для багатьох людей). Альтернативою для них може стати Україна. По-перше, ми культурно близькі. Це є позитивом для позитивних іммігрантів, так як їм буде легше призвичаїтися, так і для України, оскільки їх буде легше асимілювати. Підприємці, інженери та науковці мають рівень інтелекту як правило вищий аніж в люмпезованих поїдачів бюджету та більше користі аніж у постсовкової ліберальної гуманітарної інтелігенції.
Націлюватися потрібно перш за все на той людський ресурс, який зайнятий у нересурсному секторі, оскільки ми не маємо скільки природних ресурсів як у РФ. Такими можуть бути, приміром спеціалісти сфери ІТ: програмісти, дизайнери, системні адміністратори та інші інженера, які можуть бути одночасно і робітниками і підприємцями. Для цих сфер не потрібно ресурсів, окрім людських. Бізнес високих технологій там, де є фахівці, бо саме вони і є ресурсом.
Велику увагу слід приділити фрілансерам. Це як правило одинаки-підприємці/самозайняті, які працюють найчастіше із іноземними клієнтами. Не беручи ніякий ресурс (плодюча земля, нафта, газ ітд), окрім тих, які потрібні для життєдіяльності будь-якої людини вони створюють продукти/сервіси/послуги, які вливають нові кошти в економіку (якщо працюють із іноземцями) або розвивають технології всередині держави. Їх мобільність вища чим у великих компаніях. Мають волю до переїзду – поїхали! Крім того, вони не забиратимуть робочі місця в місцевих, оскільки як працювали в РФ – так працюватимуть і в Україні. Та, враховуючи дистанційність роботи, будуть розсилятися не лише у Києві, а і по інших містах. Щоправда багато з них будуть віддавати перевагу США та країнам Західної Європи або курортним та дешевим країнам, наприклад Таїланд. Але Україна може стати для них чудової альтернативою у зв’язку із легшою асиміляцією та при умові, якщо при приїзді на них не накинеться податкова зі всіма собаками.
Було б непогано прийняти в Україні закону, за яким підприємцям, котрі не беруть із громадян України кошти – не оподатковуються. Вони допомагають вже тим, що дають робочі місця і вливають в економіку нові кошти. Саме такий закон існує в Естонії, і введення подібних правил в Україні хоча б на декілька років може привабити високофахових спеціалістів, бізнес та інвесторів. А після цього недалеко буде і той час, коли світові компанії будуть розміщувати на території України важливі філії, або якщо бути амбітнішим – головні офіси, та будуть лобіювати інтереси України у світі.
Але знову ж таки все залежить від декількох речей: наскільки ще будуть суворішими санкції проти РФ та адекватні реформи в Україні. Якщо США та ЄС зібралися забрати з РФ всі фінанси, то Україна має забрати хоча б залишки російських мізків.