Термоядерна країна

Останні роки кожного дня в новинах по будь-якому каналу телебачення обов’язково щось прозвучить про вуглеводні: газ-нафта….нафта-газ…знову газ. Деякі країни в основу свого існування покладають добуток та продаж цих корисних копалин. Постійне зростання енергетичних потреб людства лише загострює проблеми, пов’язані з нерівномірним розповсюдженням вуглеводневих родовищ у світі. Використання вуглеводнів у енергетиці та транспорті вже призводить до тяжких екологічних проблем у багатьох регіонах світу. Викиди у повітря отруюють людей, тварин, птахів і загалом весь світ навколо нас, впливають на клімат. Альтернатива є, вже сьогодні велику частку у енергетиці наприклад, України, складає атомна енергетика (43% у 2008 р.), розвиваються вітрова енергетика та інші види використання відновлювальних джерел енергії. Але атомна енергетика має багато проблем, викликаних високою небезпекою матеріалів, які в ній використовуються, а як, наслідок, занадто високим міжнародним контролем за їх видобутком та обробкою. А відновлювальні джерела енергії, незважаючи на багато років розробок, та велечезні кошти, які в них інвестуються, такими потужними країнами та їх спільнотами, як США, ЕС, Китай, Японія, ще не можуть навіть задовільнити зростання потреб в енергетиці, не кажучи, про перерозподіл енергетичного балансу окремих країн Звісно, з часом, кошти та політичні рішення приведуть до зростання їх важливості, але невідомо скільки ще років мине до цього. Відночас вже багато років йде мова про необмежене джерело енергії, яке б могло вирішити енергетичні проблеми людства на багато років, та навіть тисячоліть. Це – енергія, яка примушує Сонце палати. Енергія термоядерного сінтезу. Енергія, яка виникає під час зіткнення легких ядер, які утворюють ядра більш важких елементів.
Більше півсторіччя тому назад вперше була висловлена думка, як це можно використати. Автором ідеї був Лаврєнтєв Олег Олександрович, який тобі служив у лавах Червоної Армії Радянського Союзу старшиною. Його забрали до Москви і він разом з Сахаровим та іншими створили першу водневу бомбу в світі. Потім він переїхав до Харкова де живе і працює сьогодні. Це дало початок розробкам термоядерного реактора у Харківському науковому центрі. У Радянському Союзі Харків був одним з провідних центрів наукових досліджень у цій галузі, будувалися дослідні установки: УРАГАН, УРАГАН-М, типу „токамак” (ТОроїдальна КАмера з МАгнитними Катушками), було отримано велику кількість наукових результатів. З часом з’ясувалося, що створення термоядерного реактора є дуже складною та важкою задачею, яка потребує великих капітовкладень та праці науковців. Перший ентузіазм давно вчух. Але розуміння того, що той, хто вирішить цю проблему перший – матиме велику перевагу над всім іншим світом підтримує фінансування праці науковцев До цього часу витрати енергії на работу термоядерних установок перевищували енергію, яку можно було отримати назовні. Але відносно недавно британські вчені отримали „нульовий цикл”, тобто отримали зі своєї термоядерної установки стількі ж енергії скільки витратили на її работу. Сьогодні у Европі будується перший термоядерний реактор, який має дати останній поштовх до створення напівпромислових термоядерних реакторів (проект ІТЕР). Його будівництво тягнеться вже кілька десят років, і, внаслідок, своєї високої вартості (вже більше 15 млрд долл) фінансується відночасно кількома державами (країни ЕС, Росія, Китай, США, Японія, Півд. Корея, Індія, Канада, йдуть перемови по приєданні Бразилії та Казахстану) усі ці країни матимуть доступ до інформації, яка дозволить їм створювати термоядерні реактори, у разі удачного завершення цього проекту. Українські науковці працюють над проблемами, які виникають при будівництві цього реактора, але виключно, як підлеглі науковців з країн учасниць проекту. Відсутність коштів на участь в проекті, відрізає Україну від передового краю наукової думки, відночас, власне українські розробки у сфері термоядерного сінтезу продовжуються, але, внаслідок, невеликих коштів, які виділяє на них держава, йдуть повільними темпами, молоді науковці залишають науку, та йдуть працювати продавцями-консультантами, щоб прокормити свої родини. Ще є потенціал, який дозволив би нашій країні встати в одну шеренгу з провідними державами світу, та перевищити їх, але час суспільної комерції, що продовжується, потроху подточує його. Майбутнє залежить лише від нас, та того що ми зробимо. Вибір робить кожен. Все залежить від тебе.

Кудин Дмитро для СНА

Науковий вісник  “Технократ”