Ікар – еллінський міфологічний персонаж, син не менш міфічних Дедала та Навкрати. Відомий тим, що на воскових крилах полетів до Сонця, при цьому загинув. Є версії, що первинно малися на увазі не крила, а новий тип вітрил – косих. Але в міфології закріпилася історія звісно у більш неймовірному сенсі.
Ми не будемо перерозповідати міф, не будемо робити із цього міфу повчання. Ні і ще раз ні.
Ми будемо із цього міфу робити ПРИКЛАД для інших. А також про подібні приклади.
Ікар не зміг піднятися надто високо на воскових крилах. Але піднялися інші. Дехто вже топтав грунт Місяця, дехто літає навколо Землі. Ми не бачимо у них послідовників Ікара, так як вони вижили і махали на прес-конференціях своїм кумирам руками у прямих ефірах. Але є ті, хто в певний момент вже не зміг би цього зробити. І справа не лише в авіації чи космічних польотах.
Георг Ріхман – фізик. Ставив багато експериментів над електрикою, блискавками. Під час однієї із них – він загинув. Художник, котрий повинен був написати картину експерименту – зробив картину смерті видатного фізика.
Пілатр де Розьє – ще один фізик, котрий вирішив перелетіти на повітряній кулі Ла-Манш. Куля зайнялася прямо у повітрі і внаслідок падіння він загинув.
Джессі Вільям Лазер – лікар, який довів, що лихоманка передається через укус комара, давши себе укусити комару, який перед цим укусив хворого. У віці 34 років він помер. Можна ще перечисляти десятки і сотні: Марія Кюрі, Карл Шеєле, Вільям Старкта інші. Політ Ікара – не слід розуміти як поспішання поперед батька в пекло. Політ Ікара – це шлях до підкорення вершин, у тому числі наукових. І якби Ікар долетів би до Сонця – він би не зупинився, тому що його політ – це процес безкінечного пізнання.
Марка з братами Райт, котрі перші здійснили політ на літаку, обладнаному двигуном. На фоні реактивний літак та падаючий Ікар. Він упав, але його справа жива.