“Наш мир погружен в огромный океан энергии, мы летим в бесконечном пространстве с непостижимой скоростью. Все вокруг вращается, движется — все энергия. Перед нами грандиозная задача — найти способы добычи этой энергии. Тогда, извлекая ее из этого неисчерпаемого источника, человечество будет продвигаться вперед гигантскими шагами”

Нікола Тесла
Ефір був відкритий Рене Декартом, який заявив, що в світі не може існувати порожнечі. За Декартом ефір це фізична всеохопна субстанція, коливання котрої проявляють себе як електромагнітні хвилі.  Першим хто припустив не існування ефіру був Майкл Фаррадей, однак теорія Фаррадея була розбита Джеймсом Клерк Максвеллом, який своїми рівняннями (рівняння Максвелла) спростував теорію Фаррадея.

Джеймс Клерк Максвелл

У 1887 році Дж.К.Максвелл в свої статті “Ефір” пише, що Земля в своєму орбітальному русі навколо Сонця проходить крізь нерухомий ефір і тому на її поверхні має спостерігатися ефірний вітер. Задля перевірки цих фактів вченні Альберт Майкельсон та Едвард Морлі проводять досліди з інтерферометра спробували засікти ефірний вітер, однак дослід показав нульовий результат, що стало відправною крапкою в боротьбі з ефіром. Однак сам експеримент вже сам по собі мав недоліки, адже світло, що проходило крізь інтерферометр була лише 22 метра, крім того він був проведений у підвалі і тривалість експерименту була незначна – лише 4 дні. Цей експеримент, який зараз підносять як цвях у домовину ефіру, насправді не викликав особливого резонансу аж до 1905 року і статті Ейнштейна. Ефір був живий.
Більш того, 1904 році великий Дмитро Іванович Мєндєлєєв пише чудову працю “Попытка химического понимания мирового эфира“, де фактично вводить єдине розуміння ефіру для фізики і хімії. Ось де дійсно було відкриття світового масштабу. З праці:
Представляя эфир газом, обладающим указанными признаками и относящимся к нулевой группе, я стремлюсь прежде всего извлечь из периодического закона то, что он может дать, реально объяснить вещественность и всеобщее распространение эфирного вещества повсюду в природе и его способность проникать все вещества не только газо- или парообразные, но и твёрдые и жидкие, так как атомы наиболее легких элементов, из которых состоят наши обычные вещества, всё же в миллионы раз тяжелее эфирных и, как надо думать, не изменят сильно своих отношений от присутствия столь лёгких атомов, каковы атомы х или эфирные. Понятно само собой, что вопросов является затем и у меня самого целое множество, что на большую часть из них мне кажется невозможным отвечать, и что в изложении своей попытки я не думал ни поднимать их, ни пытаться отвечать на те из них, которые мне кажутся разрешимыми. Писал не для этого свою «попытку», а только для того, чтобы высказаться в таком вопросе, о котором многие, знаю, думают, и о котором надо же начать говорить“.
Дмитро Іванович Мендєлєєв
А як же почалося цькування ефіру? Хендрік Лоренц 1904 році припустив, що ефір – статичний. Анрі Пуанкаре з цим твердженням погодився. І ось у 1905 році Альберт Ейнштейн пише свою славнозвісну статтю “До електродинаміки тіл, що рухаються”. Часто зустрічав тезу, що саме тут Ейнштейн спростував ефір як неіснуючий. Однак це хибна думка, такого нахабства він ще тоді не набрався. Насправді Ейнштейн користуючись “перетвореннями Лоренца” (котрий, нагадую, стверджував, що ефір статичний) та посилаючись на експеримент Майкельсона-Морлі заявив, що з точки зору фізики наявність чи відсутність ефіру не грає ніякої ролі. Щоб пояснити усю дурість цього твердження наведу приклад. Дерево – статичне. За Ейнштейном для фізики не важливо чи людина рухається мимо дерева, чи крізь(!!!) дерево! Безумовно ані Лоренц, ані Пуанкаре з цим твердженням не погодилися. Зокрема після “відкриття Ейнштейна”, Пуанкаре писав статтю на тему “Абсолютний рух у ефірі”. Ейнштейн з сумом писав:
Пуанкаре [по отношению к релятивистской теории] отвергал всё начисто и показал, при всей своей тонкости мысли, слабое понимание ситуации.
Нахабства Альберт набрався у 1910 році у своїй статті “Принцип відносності і його наслідки”, де вже прямо стверджує про неіснування ефіру. Причому в нього є просто геніальний доказ:
Отсюда следует, что нельзя создать удовлетворительную теорию, не отказавшись от существования некой среды, заполняющей все пространство“.
Тобто доказом неіснування ефіру за Ейнштейном є те, що Ейнштейн не може скласти теорії за наявності його існування. Геніально!
У 1925 році американський фізик Дейтон Міллер разом з тим же Едвардом Морлі провели свій експеримент з відшукання “ефірного вітру”. На відміну від експеримента Майкельсона-Морлі, який тривав 4 дні,  експеримент Міллера тривав 4 роки! Інтерферометр був в рази більшим і був споруджений у гірський місцевості на висоті 1860 м. За результатами своїх дослідів 1925 року Міллер у Вашингтонській академії наук читає свою доповідь “Ефірний вітер“, де робить висновок:
Описанные опыты, выполненные на Маунт Вилсон в течение 1921 — 1925 гг., приводят к заключению, что существует определенное смещение интерференционных полос, какое было бы вызвано относительным движением Земли и эфира на этой обсерватории со скоростью приблизительно 10 км/с, т.е. окаю одной трети орбитальной скорости Земли. При сравнении этого результата с прежними результатами, полученными в Кливленде, напрашивается мысль о частичном увлечении эфира, которое уменьшается с высотой. Думается, что пересмотр кливлендских наблюдений с этой точки зрения должен показать, что они находятся в согласии с подобным предположением и привести к заключению, что опыт Майкельсона — Морли не должен давать нулевого значения в точном смысле слова и, во всей вероятности, никогда такого результата не давал”.
Дейтон Міллер
Але вже було пізно, маховик фальсифікації був запущений. Ці досліди згадувати не люблять, результати Міллера обійшли мовчанням.
Однак нестиковки теорії відносності продовжувались. У 30-х роках астрофізик Фріц Цвіккі, робить висновок, що теорія порожнього всесвіту є безглуздою, оскільки в тому випадку взагалі не можливі будь-які процеси в космосі, навіть рух світла. Тому він робить припущення про існування в  космосі “прихованої маси”, яку назвав “темна матерія”. Це був рух назад, оскільки це і є власне подоба ефіру, щоправда йому приписуються трохи інші якості, а вірніше не всі якості. Однак безумовно тоді “наукова спільнота” відринула теорію “темної матерії” Цвіккі, а Цвіккі обізвала ретроградом.
Фріц Цвіккі
В цей час почалося фактичне силове нав’язування “теорії відносності” (ТВ). В СРСР були два видатних вчених Аркадій Темірязєв та Миколай Кастерін, які доводили неспроможність ТВ. Однак у 1944 році ряд вчених на чолі з Абрамом Іоффе написали листа Молотову з твердженням, що праці Темірязєва і Кастєріна є “псевдонаукою” і “шкодять радянському суспільству”. Почалося “полювання на відьом”, був звільнений керівник Науково-дослідного інституту фізики Московського університету Олександр Прєдводітєлєв, його місце посів Володимир Фок (хе, хе Іоффе, Фок – на манеже одни и те же). В опалу потрапили Темірязєв і Кастєрін. У 1964 році Президіум АН СРСР видає постанову, якою забороняє всім науковим радам, журналам, науковим кафедрам приймати, розглядати, дискутувати і публікувати праці, що критикують Ейнштейна.
     
Аркадій Тємірязєв Миколай Кастєрін
У 1958 році майбутній нобелівський лауреат Чарльз Таунс провів свій експеримент по виявленню “ефірного вітру” за допомогою мазерів. Дослід дав нульовий результат. Однак варто зазначити, що експеримент Таунса не міг дати іншого результату, оскільки Таунс вимірював зміну частоти коливання, що неправильно, адже “ефірний вітер”  дає зрушення фази коливання, що довів у 1993 році Володимир Ацюковський.
Однак не все так гладко йшло. У 1998 році у рамках проекту  Supernova Cosmology Project  з’ясувалося, що постійна Хаббла зовсім не постійна, а змінюється, при чому ця зміна можлива тільки за наявності в космосі космологічної постійної маси. Отут то вчені і згадали про єретика Цвіккі. Довелося визнати, що в світі дійсно існує “темна матерія”. Назвати відкриття “темною матерією” це те саме, що сказати, побачивши собаку, це тварина. Вірно, але не пояснює всієї суті.
Більш того, свіженкі Нобелівські лауреати Сол Перлмуттер, Брайан Шмідт і Адам Рісс виявили, що всесвіт розширюється, а це пояснити було нічим, навіть темною матерією. Тому зі стелі взяли інше поняття “темна енергія”. Вченні по-суті встановили, що в природі існує собачий хвіст і собача морда. Але ж це не пояснює природи собаки.
А зараз головне. У 2002 році український вчений Юрій Галаєв, співробітник Харківського радіофізичного інституту, провів свій експеримент по встановленню “ефірного вітру” і результати Галаєва сходяться з результатами Дейтона Міллера! Ви десь про це чули? Повне замовчування. З роботою Галаєва можете ознайомитись тут.
А зараз чому ж дана тема є надважливою. Це не просто там наукові суперечки, це питання майбутнього цивілізації, а по-суті питання політичне. Нікола Тесла стверджував про можливість отримання безкоштовної енергії з практично з повітря. Але для того, щоб скористатись з праць Тесли і навчитись отримувати безкоштовну енергію, вкрай важливу повернути ефір у фізику. В разі, якщо ми навчемося це робити нам не буде страшний ані нафтовий шантаж з боку США, ані газовий зі сторони Росії. Енергетичні імперії будуть повержені.
Для критиків скажу. На моєму боці Рене Декарт, Джеймс Клерк Максвелл, Джон Джозеф Томпсон, Олександр Столєтов, Нікола Тесла, Дмитро Мєндєлєєв, Хендрік Лоренц, Анрі Пуанкаре, Макс Планк, Костянтин Ціолковський Миколай Кастєрін, Дейтон Міллер, Аркадій Тємірязєв, Фріц Цвіккі, а з іншої хто?

3 Коментарів

  • misha says:

    Тесла стверджував, що проник в цю таємницю!

    Тесла, Никола – известно, что чем плотнее вещество, тем выше скорость распространения в нём волн. Сравнивая скорость звука в воздухе, со скоростью света, я пришёл к выводу, что плотность эфира в несколько тысяч раз больше плотности воздуха.

    Но, эфир электрически нейтрален, и поэтому он очень слабо взаимодействует с нашим материальным миром, к тому же, плотность вещества, материального мира, ничтожна, по сравнению с плотностью эфира. Это не эфир бесплотен – это наш материальный мир, является бесплотным для эфира.

    стаття тут: https://radosvet.net/13458-efir-suschestvuet-ntesla.html

    • Осадчий Сергій says:

      Мені інколи здається, що боротьба між різними науковими школами подібна на міжрелігійні війни із поправкою на сучасні ведення війни (інформаційна війна, економічна війна).

  • misha says:

    Досліди з виявлення “ефірного вітру” є пустою тратою часу і приречені на провал. Якби той вітер існував, вся земна оптика зазнавала б його впливу. Спроба відкрити “ефірний вітер” виходить зі спроб підлаштувати ефір під поняття традиційної фізики, присвоїти йому матеріальні і навіть механічні властивості, що якось проявлялися б у нашому, добре дослідженому матеріальному світі. А отримані непевні і непереконливі результати цих дослідів спричинюються зовсім іншими чинниками…
    Ні, панове вчені, ефір вам поки що не по зубам.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *


*

Попередній запис
«